Методика розвитку дітей глена домана та інші системи

Ми вже говорили в цій рубриці про методики розвитку дошкільників, але розповіли тільки про двох найбільш відомих і популярних: Вальдорфської і Монтессорі, які в Україні достатточно розвинені і представлені не тільки розвивають заняттями, а й дитячими садами, а також початковою школою.

Відео: Розвиваючі мультфільми за методикою Глена Домана

Зараз я б хотіла поговорити про методику американського лікаря-нейрофізіолога Глена Домана, яка також набирає популярності і популярності в нашій країні. У сорокових роках минулого століття він займався лікуванням дітей з різними ушкодженнями мозку і нервової системи, тобто, як і Марія Монтессорі, спочатку намагався допомогти дітям, що відстають у розвитку. Для кожного свого підопічного їм була розроблена індивідуальна програма, яка ґрунтувалася на слуховий, зорової, тактильної стимуляції, дихальних вправ для кисневого насичення мозку. В результаті 20-річної роботи була розроблена методика, завдяки якій пацієнти Домана стали наздоганяти в розвитку своїх однолітків.

Відео: Метод Гленна Домана. Як скласти домашню програму?

Згодом Доман розробив систему навчання для звичайних дітей. До цього його підштовхнули наступні спостереження: здорові брати і сестри хворих дітей із задоволенням приєднувалися до виконання вправ і досягали блискучих результатів.

Хочу звернути увагу батьків, що методика Глена Домана полягає не тільки з безлічі карток для раннього навчання читання, арифметики, отримання енциклопедичних знань. Велике значення американський педагог надає всебічному фізичному розвитку, яке тісно пов`язане з інтелектуальним розвитком дитини. Доман вважає, що людський мозок росте завдяки постійному його використання, і це зростання завершується практично до шести років. Тому, на його думку, саме до досягнення цього віку потрібно дати дитині якомога більше інформації, яку він легко засвоює, тобто, дати дитині більше можливостей для реалізації його геніальності.

Але у цієї методики, як, втім, і у багатьох інших, є деякі спірні моменти:

• перевантаження різноманітною інформацією мозку дитини, який дійсно вбирає все як губка (про це говорила ще Марія Монтессорі), може викликати нервове виснаження, що, в свою чергу, спричинить за собою психічні і навіть фізичні порушення в роботі організму-
  
• використання карткової системи навчання робить дитину пасивним приймачем інформації і зовсім позбавляє можливості творчості, емоційного і естетичного розвитку. До того ж, тут використовуються тільки органи зору і слуху, тоді як для цілісного сприйняття і пізнання світу необхідно задіяння всіх інших органів почуттів.
  

Одна з послідовників системи раннього розвитку Глена Домана бельгійська актриса Сесіль Лупан згодом, виховуючи двох своїх дочок, синтезувала її в свою авторську методику, залишивши деякі основні його принципи: найкращі педагоги для дитини - це його батьки, навчання - це гра, яку потрібно припиняти раніше, ніж цього захоче малюк, допитливість потрібно стимулювати новизною і швидкістю.

Головне, що зробила Лупан - відійшла від жорсткої системи занять Домана і гармонізувала її творчим і емоційним розвитком всіх органів почуттів, різноманітила іграми. Основною ідеєю її методики є переконання, що дитина - це не ємність, яку потрібно заповнити інформацією, а вогник талантів, які потрібно розпалити. А основний принцип - навчання пропонується по виникненню до нього інтересу, виходячи з індивідуальних можливостей і здібностей малюка.

Принципам раннього розвитку Сесіль Лупан дуже близька філософія виховання сім`ї Нікітіних з Росії, які розробили її виходячи з досвіду виховання своїх сімох дітей. Подружжя стали одними з основоположників методики формування творчих здібностей малюка з пелюшок. Але при цьому їх основним правилом було не нав`язувати те, чи інше навчання дитині тільки тому, що так написано в підручнику, а тільки тоді приступати до ігрових занять, коли дитина сама проявляє до цього інтерес. Дуже важливо вчасно помітити цей інтерес батьками. Але, не намагайтеся домагатися результатів навчання за всяку ціну.

Взагалі, методик розвитку дошкільників, як зарубіжних, так і вітчизняних авторів, дуже багато. Умовно їх можна розділити на дві категорії:

• ґрунтовні, з чітко виписаними правилами, які більше спрямовані на розвиток логічного мислення, лінгвістичних і математичних здібностей (методики Марії Монтессорі, американського лікаря Глена Домана, японського педагога Макато Шічіда) -
  
• більше імпровізовані, спрямовані на розвиток, в першу чергу, творче начало, виходячи із зацікавленості дитини. Їх головним інструментом і є творчість: музика (методика японського педагога, музиканта Шінічі Сузукі, німецького композитора Карла Орфо), малювання (методика російського медика Марії Гмошінской).
  

Окремо потрібно згадати педагогів, які розробили цілі системи ігор для раннього розвитку дітей, але не містять певної ідеології виховання, на відміну від вищезгаданих методик. Наприклад, логічні блоки угорського математика і психолога Золотана Дьенеша, рахункові палички «числа в кольорі» бельгійського вчителя початкової школи джорджа Кьюізенера і ін.

В такому розмаїтті інформації не важко і загубитися. Залишається сподіватися тільки на мудрість і інтуїцію самих батьків. У мене особисто більше довіри викликають методики, сформовані авторами в процесі виховання їх власних дітей, таких як методика Нікітіних, Сесіль Лупан, а не ті, які спочатку створювалися для розвитку дітей, які відстають у розвитку. До речі, Марія Монтессорі взагалі віддала свого сина на виховання до інтернату, так як вважала, що повинна присвятити себе вихованню інших обділених природою дітей.

Ранній розвиток, якщо не перестаратися, це, звичайно ж, добре, але перш ніж вибрати для свого малюка систему виховання, потрібно навчитися його любити, давати можливість йому діяти самостійно. Адже психологічні спостереження показали, що швидше розвиваються саме ті діти, які впевнені в любові своїх тат і мам, а не ті, яких годують всілякими знаннями.

Олена Дереженко